інструктор з фізкультури

Сидоренко

Ольга

Анатоліївна

Освіта: середня спеціальна

Загальний стаж: 45 років

Педагогічний стаж: 35 років

Турбота про людське здоров’я, тим більше про здоров’я дитини – це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не зведення вимог до режиму, живлення, праці, відпочинку.

Це перш за все турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості.

В.О.Сухомлинський

Методична проблема: "Забезпечення рухової активності шляхом нестандартного обладнання"

Українська етнопедагогіка

про здоров’я та фізичний розвиток дитини 

У народних прислів’ях «Здоровому все здорово», «Без здоров’я і сили світ немилий» та багатьох інших підкреслюється важливість здоров’я для людини. Споконвіку правила гречності зобов’язували запитувати про здоров’я рідних, близьких, знайомих. Бажаємо здоров’я з нагоди різних свят та урочистостей. Ми настільки звикли до цього слова, що навіть не задумуємось, який то великий дар – наше здоров’я – без нього людина не може бути щасливою.

Вдалий фізичний розвиток дитини сприяє виробленню таких життєво необхідних рис, як відвага, рішучість, наполегливість, чесність, дисциплінованість, працьовитість, впевненість у своїх можливостях, здатність до подолання усіх труднощів.

Фізичне виховання тісно поєднується у народній педагогіці з розумовим і моральним. Про це свідчить велика кількість народних висловів:

-         Сила без голови шаліє, а розум маліє.

-         Сила та розум – краса людини.

-         В здоровому тілі – здоровий дух.

-         Щоб працювати, треба силу мати.

Великим щастям для людини вважалося збереження здоров’я і працездатності до самої смерті.

Тому, щодня вітаючись, люди зичать один одному здоров’я.

Дієвим найдоступнішим засобом зміцнення здоров’я були оздоровчі сили  природи: повітря, вода, сонце, земля.

Народна педагогіка всіляко заохочувала перебування на свіжому повітрі. «Як дитина бігає і грається, то їй здоров’я усміхається», - говорили в народі. Загартування повітрям є найбезпечнішим засобом зміцнення здоров’я.

Перебування на свіжому повітрі сприяє тому, що організм дитини звикає до різних змін температури, адаптується до природних кліматичних умов, оздоровлюється аероіонами.

Сучасні вчені розробили цілу методику прийому повітряних ванн, які спрямовані на покращення функціонування органів чи систем організму та зміцнення здоров’я в цілому.

Наші пращури вірили в цілющі сили води. Гартувальні процедури: щоденне умивання, обтирання хворих місць свяченою водою, посилання дітей під літній дощ, ходіння босоніж по росі та інше.

Сучасна медицина рекомендує водні процедури, які суттєво змінюють хімічну і фізичну терморегуляцію організму, підвищують обмін речовин, стимулюють діяльність центральної нервової системи та ін.

Найпоширенішими оздоровлювальними та лікувальними процедурами є вологе обтирання, контрасний душ, купання в морській воді, лазня та ін.

Вченими доведено, що життя існує на землі також і завдяки сонячній енергії. А про цілющі властивості сонячних променів ще Гіпократ говорив, що «сонце дуже корисне: поліпшує обмінні процеси, дихання, кровообіг, поліпшує тонус нервової системи».

Наші прадіди з обережністю використовували сонце як засіб оздоровлення, підставляючи під сонячні промені лише незначні ділянки тіла. Нині ми, дорослі і діти, здебільшого порушуємо рекомендації лікарів щодо прийому сонячних ванн.

Рідна земля завжди асоціюється з образом матері. Земля давала силу, годувала й одягала людину. У теплу пору року і дорослі, і діти ходили босоніж. Це був чудовий засіб гартування організму, запобігання плоскостопості. Та й інші діти із задоволенням бігають босоніж.

Ходіння босоніж має своє наукове підґрунтя. Фізіологи доводять, що підошви ніг є найрефлексогенішими зонами людського організму. Стопи ніг – це наче розподільний щит, на якому 72 тисячі нервових закінчень, через які можна підключитися до будь-якої частини тіла. Ось чому ходіння босоніж є своєрідним і дієвим засобом оздоровлення.

Отже, завдання батьків та педагогів – переосмислити підходи до формування здорової дитини.

Виховання творчої особистості дитини

у системі фізичного виховання

         Фізичне виховання дітей – важлива, відповідальна й творча справа. Дошкільний вік – важливий етап виховання творчого мислення дитини.

        Тож навчально-виховна діяльність буде успішнішою, якщо у дітей сформується позитивне ставлення до фізкультурно-оздоровчого процесу. Якщо дитина матиме сильні, яскраві, глибокі мотиви – вона діятиме активно, перемагитиме неодмінні труднощі, наполегливо рухатиметься до наміченої мети.

         Для розвитку рухово-творчих здібностей, інтелектуального потенціалу дитини найбільш ефективними виявилися проблемні, дослідницькі, пошукові методи навчання. Під керівництвом педагога дитина залучається до пошуку істини і досягає її розкриття власними зусиллями. Вона отримує не готові способи дії, а дістає їх власною працею, тобто вчиться мислити.

Виховання свідомого ставлення до власного здоров’я має поєднуватись з прищепленням навичок (догляду за тілом, самоаналізу, позитивного мислення, прояву високої чутливості, доброзичливих взаємин) та звичок до відносно усталених способів дій з метою збереження власного здоров’я його зміцнення та відновлення. Отже, засвоєння дітьми навичок здорового способу життя є своєрідним шляхом до еталону здоров’я.

Щоб сформувати у дошкільнят свідоме ставлення до власного здоров’я, слід дати їм знання про нього. Ці знання, досвід дитини щодо формування, збереження та зміцнення власного здоров’я сприятимуть формуванню її життєвої компетентності.

Тому головна метанашої роботи  полягає в тому, щоб навчити дитину з раннього дитинства розумно ставитися до свого здоров’я, керуватися отриманими навичками та знаннями в практичному житті.

Здоров’я – це резерви життя. Ці резерви, як ростки, формуються, розвиваються та зміцнюються під час виховання.

Отже, здоров’я дитини значною мірою залежить від ставлення дорослих до власного способу життя й від того, які цінності вони прищеплюють дитині.