РОБОТА ПРАЦІВНИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

ПІД ЧАС КАРАНТИНУ :

1. Організаційно-методична робота ( робота з документацією, підготовка інформаційно-методичних матеріалів,  самоосвіта (у т.ч. підвищення кваліфікації, отримання професійних спеціалізацій в режимі дистанційного навчання, вивчення професійної літератури тощо), розміщення професійної інформації на онлайн-ресурсах закладу освіти чи у онлайн-групах учасників освітнього процесу/професійної спільноти); складання  адаптованого  плану роботи на період карантину;оформлення професійної документації по факту виконаної роботи; щоденний облік виконаної роботи у "Журналі роботи практичного психолога".

2. Діагностика у дистанційному режимі (онлайн-опитування та/або онлайн-анкетування загального змісту , моніторинг відгуків, коментарів, обговорень під розміщеними інформаційно-просвітницькими або профілактичними матеріалами, текстовим форматом групових консультацій) .

3. Консультування ( індивідуальні та групові онлайн-консультації , консультації у текстовому форматі для окремих цільових груп з розміщенням на сайті закладу освіти, у онлайн-групах (Viber, закриті facebook-групи) батьків, педагогічних працівників).

4.Просвітницька та профілактична робота (розміщення текстового формату матеріалів та відеоматеріалів просвітницького та профілактичного спрямування на сайті закладу/установи освіти, на платформі онлайн-спільнот закладу освіти або професійних спільнот/груп у facebook, поширення їх у відповідних групових чатах у Viber з пропозицією питань для обговорення).

5. Зв’язки з громадськістю (розміщення номерів «гарячих ліній», громадських організацій, які надають/організовують консультативну та іншу соціально-психологічну допомогу в період карантину на сайті закладу освіти, у онлайн-групах Viber, Facebook,  відповідно до адаптованого плану роботи. 

До Вашої уваги!!!

Номери телефонів «гарячих ліній», що надають інформаційну та консультативну допомогу з питань булінгу, торгівлі людьми, домашнього насильства та насильства за ознакою статі:

Ø Національна  дитяча  «гаряча лінія» 0800 500-225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів),  короткий номер 116 111 (безкоштовно з мобільного телефону) консультації в телефонному та онлайн-режимах в будні дні з 12.00 до 20.00.

Ø Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0800 500-335 ( безкоштовно зі стаціонарного телефону), 116 123

( безкоштовно з мобільного телефону).

Ø Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультуванню мігрантів 0 800 505-501 ( безкоштовно зі стаціонарного телефону), 527  ( безкоштовно з мобільного телефону).

Ø Урядова «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства 1547

Ø  Єдиний Контакт-центр Безоплатної правової допомоги  0800 213103       (цілодобово та безкоштовно в межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ЕПІДЕМІЮ:

 Діти відчувають наші тривоги та страхи, тому говорити з ними ПОТРІБНО, незамовчувати складних тем і не ігнорувати цікавість дитини.

     Про що варто сказати дитині:
 1. «Боятися - це НОРМАЛЬНО. Страх - це почуття, яке допомагає нам бути обережними та піклувалися про своє здоров‘я й здоров‘я інших людей».

     2. «Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим, коли нимділишся».

  3. «Страх зменшується, коли ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ, щоб захистити здоров‘я:дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маску таобробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей».Це тимчасові заходи безпеки, які нас захищають.

     4. «Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше».

     Рекомендації для батьків:

     * Обмежте перегляд новин вдома. Неварто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці.

     * Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого неможуть зробити, а переживати будуть не менше.

     * Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії - заспокойте її, поясніть, які міри робите ви, щоб захиститися.Запропонуйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецію, ПОГРАЙТЕСЯ знею. ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси.

     *Якщо дитина хвилюється за здоров‘я бабусі чи дідуся, нехай поговорить зними по скайпу, а вони її заспокоять, що РОБЛЯТЬ все, щоб захистити себе.

     * Створіть щоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання, ігри, перегляд фільму всією родиною тощо.

       «Як зберегти психологічне здоров’я в умовах карантину»     

Безпека вдома

           Як уникнути погіршення психологічного стану під час карантину?

Питання-відповідь:

                Як  допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка?

         Пам’ятайте — саме від батьків залежить, як дитина буде адаптуватися в колективі та як швидко звикне до садочка! 

‍Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Малюку буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, у пісочниці дуже нагадують звичні умови її повсякденного життя.
-Залишати дитину в групі в перші 2-3 тижні бажано лише на 2-3 години,поступово збільшуючи цей час.
-Попередньо потрібно привчити дитину до режиму, який встановлено у віковій групі та ввести в раціон дитини страви, які готують у садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов дитсадка.
-Якщо дитина має негарні звички (смокче соску, палець тощо), не забороняйте їй це робити. Адже різкі заборони в адаптаційний період теж загрожують стресом. Спробуйте поспілкуватись на цю тему з дитиною після завершення адаптаційного періоду. А ще краще — допоможіть дитині позбутись цих звичок заздалегідь, до початку відвідування дитсадка.
-Бажано, щоб малюк вмів одягатися, користуватися ложкою та горщиком.Маючи вже всі ці навички, дитина буде впевненіше почувати себе серед однолітків — адже у групі точно знайдуться діти, котрі вже вміють робити це самостійно.
-Адаптація багато в чому залежатиме від того, як легко дитина зможе встановлювати дружні стосунки в колективі. Навчіть дитину знайомитися та товаришувати з іншими дітьми.
-Дитина повинна чітко знати, до кого можна завжди звернутися за допомогою, в разі потреби.
-Готуючи дитину до дитячого садочка, рекомендується попередньо загартувати малюка та пройти медичний огляд.
-Ніколи не критикуйте в присутності дитини дитячий садок. Ваша критика буде негативно сприйматися дитиною та викликати страх, невпевненість і небажання відвідувати заклад.
-Обов’язково потрібно прищеплювати дитині навички спілкування! Навчіть малюка ділитися іграшками, спілкуватись з однолітками, правильно звертатись до дорослих людей. Подібні навички їй знадобляться з першого дня перебування в групі. Якомога частіше ходіть з дитиною на майданчик, де грають інші діти — так малюк буде звикати до дитячого колективу.
-Будьте доброзичливими у спілкуванні з вихователями, ставтесь до них із повагою. Адже дитина дуже уважно слідкує за тим, як ви ставитесь до людей — її реакція та емоції будуть такими ж.
-Дитина, як правило важко розлучається з мамою — нехай деякий час до дитсадка її відводить тато чи бабуся.
-Коли йдете з садочку, залишивши дитину, не тікайте, а обов’язково попрощайтесь. Це стосується будь-яких моментів прощання. Дитині легше зрозуміти, що мама пішла на роботу та незабаром повернеться, ніж збагнути, куди мама так швидко поділася. Якщо мама тікає — дитина хвилюється, що вона більше ніколи не повернеться. Тоді починається сум, страх, хвилювання, істерика, небажання відпускати маму ні на мить.
-Сум за мамою на адаптаційному етапі — норма. Дитина плачем висловлює свої почуття тривоги та страху. Не робіть зауваження. Прийміть цей стан дитини, покажіть своє розуміння до її тривог. Звертатись до дитини, яка знаходиться в такому стані треба так: «Ти дуже сумував/сумувала, я бачу!», «Тобі було страшно, сумно…»

                Як реагувати на дитячу істерику?

Будьте проникливі. Ваша дитина — це не маленький дорослий. Тому спробуйте подивитися на ситуацію очима своєї дитини. 

Зберігайте спокій. Коли у вашого синочка чи донечки істерика, не давайте волю своїм емоціям. Ваше роздратування не вирішить проблеми.  

Будьте непохитні. Якщо ви піддастеся вимогам дитини, то наступного разу вона, найімовірніше, знову влаштує істерику, аби домогтися свого. Дайте дитині зрозуміти, що ваше "ні" означає "ні".

Виявляйте терпеливість. Істерики не припиняться за один день, особливо якщо дитина колись побачила, що своєю поведінкою може змусити вас піти їй на поступки. Проте, якщо ви правильно реагуватимете, то істерики траплятимуться рідше, а згодом дитина взагалі перестане їх влаштовувати. 

Корисна порада! Коли починається істерика, обійміть дитину (якщо можливо) і постарайтесь стримувати її рухи, не завдаючи їй болю. Не кричіть на дитину. Просто почекайте, поки її емоції вщухнуть. Зрештою, дитина зрозуміє, що своєю істерикою нічого не досягла.

Якими фразами можна заспокоїти дитину

1."Я тебе люблю! Тихіше, усе гаразд!".

2."Я розумію, що ти зараз нервуєш, гніваєшся, то спробуй вимовитися словами. Що саме тебе хвилює?"

3."У тебе на плечах сидить і плаче маленька "капризулька", давай її разом проженемо, вона тобі заважає! Ти згоден?"

4."Ти дивись, які великі слізки. А ти знаєш, якщо їх пофарбувати в різні кольори, то утвориться капітошка!"

5."Витри слізки та пішли зі мною гратися!"

6."Пам’ятаєш мультфільм, у якому малюк улаштував істерику, а потім йому не дали торта. Ти ж хочеш, щоб мама тебе пригостила солодощами? Тоді потрібно заспокоїтися!"

7."У мене є щось цікаве в кишені (якщо дійсно є). Я можу тобі показати, але для цього слід заспокоїтися".

8."Ти ж у мене найкраща, найгарніша, найулюбленіша дитина в світі! А такі діти ніколи не влаштовують істерики"

Чому діти говорять неправду: